Всюди люди — не втекти від них нікуди.
Навіть знаю, що вони й за небокраєм.
Тож
Не сховатись нам
На долонях міста.
Дощ —
Із небесних брам,
Йому в небі тісно.
Ми,
Наче та вода,
Стаємо прозори-
ми,
Де в очах був страх —
Там палають зорі.
Всюди люди — не втекти від них нікуди,
Навіть знаю, що вони й за небокраєм.
Ти
Не дивись на них,
Як дитина, диха-
ти —
Та хіба ж то гріх!
Та невже то лихо!
Знай:
Із небесних брам —
То вода, то світло,
Хай
Буде файно нам
Цим химерним літом.
Всюди люди — не втекти від них нікуди.
Навіть знаю, що вони й за небокраєм.
Тож
Не сховатись нам
На долонях міста.
Дощ —
Із небесних брам,
Йому в небі тісно.
28.05.2007
Немає коментарів:
Дописати коментар