Колискова для синочка

Люлі-люлі, мій синочку,

Квітне ружа у садочку,

Квітне ружа у садочку,

П’є водичку зі струмочка,

П’є водичку красна квітка,

Не біжи, струмочку, швидко,

Люлі-люлі, нічка плине,

Набирайся сил, дитино,

Набирайся сили, квітко,

Поки сонечка не видко,

Люлі-люлі, мій синочку,

Квітне ружа у садочку.

22.07.2014

Відьма

Стиха крадеться кошлата ніч.

Відьмо, чому не спиш?

Кутаєш в ніч — порцеляну пліч,

Та все одно тремтиш.

Бісики-вогники — із зіниць,

Подих з гарячих вуст...

Тіні як крила бентежних птиць,

Крила твоїх спокус.

Відьмо, я в’язень у своїх снах,

Спраглий твоїх принад.

Може, знайти потаємний шлях

Та й утекти назад?

Тільки намарно. Я так робив,

Біг до розхресть доріг,

Та повертав кожен з тих шляхів

Знову на твій поріг.

Чорне мереживо довгих вій.

Погляд немов наскрізь.

Бачиш, я тут, я дощенту твій!

Серце шугає вниз

04.01.2014

Герої вмирають

Сергій Нігоян 

Герої вмирають. Себе не обдуриш.
Смерть — вправний музика,
їй все по цимбалах. 
Герої вмирають. В боях чи тортурах.
Хто б що не базікав — 
а Смерті все мало…
Герої вмирають. І крається серце.
Смерть — знову сміється
обвугленим ротом.
Герої вмирають. Узуті у берці,
під супровід “Терції”,
за Тим поворотом
зникають Герої. Лишається відчай. 
І сльози. І смуток.
І вічна спокута.
І Час — непідкупний і втомлений слідчий —
розплутує жмуток
“не бути чи бути”.

30.09.2014

Я звідси поїду

я звідси поїду, коли скінчиться війна.

коли птахи сполохані

  нарешті торкнуться даху.

тут починалась твоя і моя весна,

паростком ніжним пробивши крижини страху.

я звідси поїду, це місто мені болить,

немовби шов роз’ятрений

  недбалим ножем сумління.

тиснява спогадів, важчає кожна мить.

в серці руїна і розчарувань цеглиння.

я звідси поїду, коли скінчиться війна.

я звідси поїду, це місто мені болить.

я звідси поїду

17.11.2014