Лірична

(Володимир Висоцький. Переклад з російської)

Тут лапи бринять невагомі ялин 

В неспокої пташого граю.

Живеш серед вічних химер-деревин,

Втекти звідти змоги немає.  

Сохне біла черемха під вітром нехай

І бузкові дощі опадають —

Звідсіля я тебе заберу, так і знай,

У палац, де сопілоньки грають.

На тисячі літ охопила пітьма

Твій світ, що від мене укритий.

І думаєш ти, що гарніше нема,

Ніж ліс цей, чаклунством сповитий.

Хай роса не впаде на квітчасте рядно,

Хай темнішає неба безмежжя.

Звідсіля заберу я тебе все одно

В терем свій на морське узбережжя.

В який день до тебе прийти завчасу

Безмовну твою вчути згоду?

Коли ж на руках я тебе віднесу 

Туди, де шукати нас годі?

Украду, коли гріх до душі цей тобі —

Так чи так був життя марнотратцем!

Буде раєм халупа для нас, далебі,

Якщо зайнято терем з палацом.

21.11.2009