Ішла весна. Не стало діда...
Іще подекуди сніги.
Малеча у дворі сусіда
З багнюки ліпить пироги.
Шукає бліх рудий собака,
Тріскочуть дзвінко горобці,
А лютий вранці дрібно плакав,
Та де ж ті сльози на лиці! —
Пішло у ґрунт... Цвістиме згодом,
Буятиме, пахне життям!..
І десь із бур’яну та глоду
Злетить до зір у небуття...
Ішла весна. За нею слідом —
Думок бентежних веремій.
Не стало діда по обіді...
Спочинь із миром, діду мій!..
29.02.2012
Немає коментарів:
Дописати коментар