У плині буденності

 У плині буденності

У плині буденності пишу свої повісті,

Цікаві хіба що мені.

Моя самота — на моїй лише совісті,

Нема нічиєї вини,

Що я не почую весни,

Я знов не почую весни.

Не чую весни, бо жовтневими зливами

Я тугу свою заливав.

А люди здавались безглуздо щасливими,

Я заздрив і не пробачав,

Що я щось невпинно втрачав,

Я знов щось важливе втрачав.

Втрачав, бо спустошеність стала звабливою –  

Таке первозданне ніщо.

І досі самотність вгамовую зливами,

Тому і питаю, нащо

Той світ, де закінчиться дощ,

Де нас не спіткатиме дощ.

30.12.2006 — 23.02.2007