"Грає на ринвах-гобоях..."

Грає на ринвах-гобоях
Легіт вологий ранковий
І огортає габою
Постать твою випадкову.
Спогади хмарами линуть,
Стигне в руках філіжанка.
Наче зійшов зі світлини
І розчинився в світанку.
Звідки ти виринув, друже?
Пам’ять палає, мов ватра.
Ти цей вогонь не подужав,
Вже й намагатись не варто.
Постать твоя недосяжна
Тане в ранковім тумані.
Виє в провулках звитяжно
Згаяний шанс наш останній.

09.11.2016

Малюю риб

***
малюю риб, поки не задощить,
не вдарить струмом і струмками по цимбалах,
не розіб'є небесну твердь, мов щит...
малюю риб.
як завжди малювала...

19.07.2016

ламані лінії

вона малює ламані лінії.
він курить знову, мовчить.
вкриває тиша сріблястим інеєм
кожну прожиту мить.

раніш здавалось думкою дикою,
що пазли складуться так.
він під столом нетерпляче смикає
свій тактичний рюкзак.

вона півночі втомлено щулиться,
плекає надію, втім,
що сонце, заливши понурі вулиці,
все ж омине цей дім.

та крізь фіранки з квітами синіми,
ножем крізь ребра шибок
світанку гострі ламані лінії…
мила, пробач.
все ок.

15.02.2016