Сліди

 Не питай мене, чи любов мине,

Чи минула вже, не питай.

Чи була вона, і чия вина,

Що її вино через край

Розлилось дощем, і згоріли вщент

Від його вогню і води

І твої слова, і твоя жага,

Твої сліди.

У місті порожнім блукають і досі

Розбещений вітер, незаймана осінь.

Померлого літа розгублені діти —

Причинна осінь і дикий вітер.

Я коріння ніг вирвати не зміг

Із тривоги, наче з землі.

Коли все мине, прожени мене

І мости між нами спали.

Не питай, куди маю я піти

І чому іду, не питай.

А душа – навпіл, і немає сил…

У місті порожнім блукають і досі

Розбещений вітер, незаймана осінь.

Померлого літа розгублені діти –

Причинна осінь і дикий вітер.

21.06.2006