Буденні клопоти. Весь день її не видно.
Мабуть, вона стомилася під вечір,
Моя блакитноока відьма.
Прийшла додому, розкидала речі.
Не роздягнувшись, задрімала в кріслі,
Зім’яла мою випрану сорочку.
Не жінка, а халепа, дійсно!
Йдемо вечерять, люба, чаю хочеш?
Не ворухнеться, спить безкрила птаха.
Навпроти мене, як маленьке диво.
Нарешті під єдиним дахом
Вона зі мною — отже, я щасливий!
21.03.2007
Немає коментарів:
Дописати коментар