(Борис Пастернак, переклад з російської)
О лютий. Сльози, мов чорнила!
Слізьми писати до пори,
Поки гримить сльота немила
Й весною чорною горить.
Дістати бричку. За шість гривень,
Крізь благовіст, крізь стук коліс
Втекти туди, де тюжить злива
Так, що чорнил не чути й сліз.
Де, наче обгорілі груші,
Тисячокрилі зграї птиць
З дерев зірвуться у калюжі —
Журба впаде на дно зіниць.
Під нею талу чорні лати,
Волає вітер до зими,
Й віршами хочеться ридати
І захлинатись, мов слізьми.
12.09.2011
Оригінальний текст
***
Февраль. Достать чернил и плакать!
Пока грохочущая слякоть
Весною черною горит.
Достать пролетку. За шесть гривен,
Чрез благовест, чрез клик колес,
Перенестись туда, где ливень
Еще шумней чернил и слез.
Где, как обугленные груши,
С деревьев тысячи грачей
Сорвутся в лужи и обрушат
Сухую грусть на дно очей.
Под ней проталины чернеют,
И ветер криками изрыт,
И чем случайней, тем вернее
Слагаются стихи навзрыд.
Люблю цей вірш у Пастернака надзвичайно. І ваш переклад теж люблю, який є не менш гарним самостійним твором завдяки новим метафорам. Легкий переклад, не відчувається натужний добір слів, образів, тому й мелодія вірша збереглася
ВідповістиВидалити