"Я ненавиджу дощ – він мене розлучає з тобою..."

Я ненавиджу дощ – він мене розлучає з тобою.
Спересердя кляну гуркотіння тривожних небес.
І душа мовчазна, посивіла, вагітна журбою,
Геть зневірена – просто втомилась чекати чудес.

А у серці моїм буйно квітне болюча розпука,
Тільки ти не побачиш дурманний її дивоцвіт,
Бо занадто тривалою видалась наша розлука –
Ти пішов на хвилину, та злива накрила весь світ.

І не стало на тілі землі ні одної стежини,
Що додому тебе привела б і віддала мені.
Я ненавиджу дощ і в ненависті цій я загину…
Я благаю: прийди! Божевілля моє зупини!

30.05.2008