Прокидатися з тобою

Я не хочу побачень, не хочу квітів
Тобі дарувати. Не має значення,
Що ми уперше з тобою бачимось,
Що ми не вміємо разом жити.

Я не хочу прогулянок, сонця й неба,
Дешевої кави, нічних вертепів.
Я не хочу цього, бо все, що треба –
Це бути з тобою, жити для тебе.

Просинатись з тобою, пірнати в будні,
Забувати лице твоє аж до ночі,
Повертатись додому – і знову очі,
Єдині очі, спокійні й чутні.

Засинати з тобою… Такі несхожі ми,
Наче діти, щирі. І одне одного
Ми, як повінь, по вінця душі наповнимо…
…Невже розійдемось?.. Невже не зможемо?...

21.02.2006

(Музика Андрія Толстікова)