"Рукой плеча коснуться не спеши"

(Лина Костенко, перевод с украинского)

Рукой плеча коснуться не спеши.
Уместно это лишь, быть может, в танце.
Доверие — пугливый зверь, сбежит.
Он любит иней и мороз дистанций.

Он любит время. Бег его реки.
Он странный зверь, ему по нраву мука.
Он любит расстоянье и разлуку.
Но он не любит на плече руки.

И тут, в садах, в сонатах соловья,
Он чувствует движенье браконьера,
Словно капканы взгляды и слова,
Спектакль ему такой уж не премьера.

Людской души тоскливая тайга!
О, где ж тот зверь, позвать бы его все же!
Но сам он подойдет к твоим ногам
И на колени голову положит.

10.12.2011

Оригінальний текст

***

Не треба класти руку на плече.

Цей рух доречний, може, тільки в танці.

Довіра – звір полоханий, втече.

Він любить тиху паморозь дистанцій.

Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.

Він дивний звір, він любить навіть муку.

Він любить навіть відстань і розлуку,

Але не любить на плечі руки.

У цих садах, в сонатах солов‘їв,

Він чує тихі кроки браконьєра.

Він пастки жде від погляду, від слів,

І цей спектакль йому вже не прем‘єра.

Душі людської туго і тайго!

Це гарний звір, без нього зле живеться.

Але не треба кликати його.

Він прийде сам і вже не відсахнеться.