1.
босоніж я танцюю під дощем,
змиває він з повік моїх чорнила.
я — марення, я твій таємний щем,
твоє хотіння, що втрачає силу.
босоніж я танцюю під дощем,
а серце, мов горнятко із паперу,
водою-болем сповнене ущерть,
водою-відчаєм небесного етеру.
пробач, тобі я не казала ще...
та це в житті моїм остання злива...
босоніж я танцюю під дощем...
я лялька.
паперова.
я щаслива...
2.
босоніж я квартирою ходжу,
така нечутна і легка, мов кішка.
та якимсь дивом все одно збужу
коханого в його кубельці-ліжку.
він скаже: "Сонце, що ти шурхотиш?.."
і посміхнеться, як свята дитинка.
а я йому: "То ти уже не спиш?
почухаєш мені щокою спинку?"
Немає коментарів:
Дописати коментар