Смерть має надзвичайні терези
Для тих речей, що ти в життя просив.
І часом три хвилини більше важать,
Ніж видовжені в просторі роки...
І несміливий дотик до руки —
Цінніший, ніж якась скарбниця княжа...
Та й бути князем — доля непроста.
Не заздрю тим, хто підкорив міста,
Але чия княгиня нещаслива.
Таємним сумом стулені вуста,
І щем осінній — у її листах
До пам’яті, в якій вирує злива.
Та хтозна де блукає поки смерть!
Тебе буденне сповнює ущерть,
Задурений, живеш, немов по нотах.
Аж раптом щось торкне твоє чоло,
Збагнеш, що справді цінного було —
Ті три хвилини й несміливий дотик.
06.08.2012
Немає коментарів:
Дописати коментар