 |
| Сергій Нігоян |
Герої вмирають. Себе не обдуриш.
Смерть — вправний музика,
їй все по цимбалах.
Герої вмирають. В боях чи тортурах.
Хто б що не базікав —
а Смерті все мало…
Герої вмирають. І крається серце.
Смерть — знову сміється
обвугленим ротом.
Герої вмирають. Узуті у берці,
під супровід “Терції”,
за Тим поворотом
зникають Герої. Лишається відчай.
І сльози. І смуток.
І вічна спокута.
І Час — непідкупний і втомлений слідчий —
розплутує жмуток
“не бути чи бути”.
30.09.2014
У відповідь:
ВідповістиВидалитиСьогодні, мамо, я побачила війну...
Назавжди світ у раз перевернувся...
На мить в жалобі весь народ зігнувся
Життя свого побачивши ціну...
За що померли всі ці люди, поясни?
За мир і спокій, за права людини?
Тепер залишились у них родини,
Чекаючи припинення війни.
Я там була, я бачила тіла.
"Небесну сотню" хоронили люди
Такою як раніш я вже не буду
Як виявилось - слабшою була...
Сьогодні, мамо, я побачила війну.
І ненависть в очах родини.
Коли прощаючись з єдиним сином...
Свободи розуміючи ціну....(©)
Не знаю, вкотре читаю цей вірш - і знову плачу... А зараз знову перечитую - хочу, щоб він пролунав на заході, присвяченому героям Крут та нашим ліцеїстам, які зараз на війні... Так щемить...
ВідповістиВидалити