Мій Змію

Зневажаю тебе, мій Змію.
І ненавиджу. І не смію
Задушити тебе. Не змию
Злою хлющею бруд з душі.

Знову серце моє німіє.
Німа тиша. І сутеніє.
Нижче впасти вже не зумію...
Видираю з душі вірші.

16.02.2010

Яблуко

До спраглих стегон осені горнувсь бентежний світ,
Цілунком теплим сонячним торкав її живіт.
Сп’яніла і вколисана, солом’яна вдова,
Дарила осінь світові чаклунства та дива.
А світ, іще незайманий, з її багряних вуст
Пив жадібно і пристрасно найпершу із спокус.
Горіли щоки полум’ям, займався виднокіл...

А двоє – їли яблуко, поділене навпіл...

19.02.2010

Терези

Смерть має надзвичайні терези
Для тих речей, що ти в життя просив.
І часом три хвилини більше важать,
Ніж видовжені в просторі роки...
І несміливий дотик до руки —
Цінніший, ніж якась скарбниця княжа...

Та й бути князем — доля непроста.
Не заздрю тим, хто підкорив міста,
Але чия княгиня нещаслива.
Таємним сумом стулені вуста,
І щем осінній — у її листах
До пам’яті, в якій вирує злива.

Та хтозна де блукає поки смерть!
Тебе буденне сповнює ущерть,
Задурений, живеш, немов по нотах.
Аж раптом щось торкне твоє чоло,
Збагнеш, що справді цінного було —
Ті три хвилини й несміливий дотик.

06.08.2012