Моя бабуся стала нижчою чомусь

***

Моя бабуся стала нижчою чомусь,

Мов та хатинка, що просіла аж до вікон.

А прийде час, коли і я зігнусь,

Зіщулюсь, зменшусь і нарешті зникну.

29.12.2018

Відьма

Стиха крадеться кошлата ніч.

Відьмо, чому не спиш?

Кутаєш в ніч — порцеляну пліч,

Та все одно тремтиш.

Бісики-вогники — із зіниць,

Подих з гарячих вуст...

Тіні як крила бентежних птиць,

Крила твоїх спокус.

Відьмо, я в’язень у своїх снах,

Спраглий твоїх принад.

Може, знайти потаємний шлях

Та й утекти назад?

Тільки намарно. Я так робив,

Біг до розхресть доріг,

Та повертав кожен з тих шляхів

Знову на твій поріг.

Чорне мереживо довгих вій.

Погляд немов наскрізь.

Бачиш, я тут, я дощенту твій!

Серце шугає вниз

04.01.2014

Математично. Прозаїчно

Не перебільшуй, любий,
Навіщо гіперболи?
Життя триває —
Просто любов не константа,
І також вона не хвороба Ебола,
Ти не помираєш, любий.
Драматизувати не варто.
Сьогодні ми мов гілки параболи.
Спільного маємо — хіба що нуль.
У нашім романі
Доволі стандартна фабула.
Ми до фіналу вже підійшли
Впритул.

У координатах твоїх —
Тісно і парко.
Нарешті над І —
Вистрілює крапка.
Я прагнула близькості доти,
Доки не знала,
що ти — асимптота.

30.06.2018

Березневе

безхатько-березень на смітнику зими 
знічев’я порпався в розшарпаних пакетах
і скублись горобці на парапетах
за ласі вигризки гнилої шаурми

огидні виразки замурзана земля
вже не старалась прикривати вогким дрантям
і лиш дівчата приміряли плаття
І вітер ніс весну нізвідкіля

12.03.2018

Приходь

Усе
в цьому світі від-
носно.
Я мов
не відкритий людьми
острів.
В мені
розквітає липа
млосно.
Приходь.
Ми будемо пити.
Просто.

Усе,
що між нами, - прав-
диво.
Я мов
не пролита з небес
злива.
В мені
проростає туга
нива.
Приходь.
Сміливо.

8.05.2018