ламані лінії

вона малює ламані лінії.
він курить знову, мовчить.
вкриває тиша сріблястим інеєм
кожну прожиту мить.

раніш здавалось думкою дикою,
що пазли складуться так.
він під столом нетерпляче смикає
свій тактичний рюкзак.

вона півночі втомлено щулиться,
плекає надію, втім,
що сонце, заливши понурі вулиці,
все ж омине цей дім.

та крізь фіранки з квітами синіми,
ножем крізь ребра шибок
світанку гострі ламані лінії…
мила, пробач.
все ок.

15.02.2016