Щось усередині марило, мовило...
Мріями серце, мов плугом, розоране.
Мріями серце, мов зливами, зрошене.
Мріями серце, мов полум’ям, спалене.
Мрія — ми.
Мрія — ми.
Мрія — ми.
Мрія — ми.
Нас не було. Лише віти і корені
Наших дерев.
Нас не було. Лише час непоборений.
Струни, мов нерв.
Нас не було. Лише синьо і солоно
Простір лунав.
Нас не було. Лише вітер без сорому
Нас цілував.
Нас не було. Лише квіти стривожені
Наших думок.
Нас не було. Лише спалах і — боже мій! —
Крига зірок.
Нас не було. Лише присмерк минулого
Сном огортав.
Нас не було. Нас не буде. Й забули ми,
Хто
нас єднав.
24.06.2012